Сценарій свята 8 березня "Ніч перед 8 березня"

Вітаю! Наближається свято 8 березня - свято всіх жінок. І я пропоную Вашій увазі сценарій свята 8 березня "Ніч перед 8 березня". Пам'ятаєте пісеньку: "Где водятся волшебники, где водятся волшебники?". Так от, всім зрозуміло, що чарівники "водяться" у казках. Перефразовуючи класиків, спитаю: "Де мешкають жінки, де мешкають вони?". І майже всі дадуть вірну відповідь: "Звичайно ж у школі!" Ну де ви ще знайдете таку концентрацію жінок на квадратний метр!?

Тому, готуючись до свята 8 березня, ми з моєю колегою, вчителькою української мови Диченко І. В. об'єдналися і у нас вийшов такий шедевр - вона разом зі своїми гуртківцями готує театральну виставу "Ніч перед Різдвом", а учнівське самоврядування приготувало відеокліп про школу, де показало "#Звичайний #робочий #день #жінки-#вчителя". Тому що просто вітати жінок зі святом - це прерогатива звичайних організацій. А у нас, що не робиться, з яким святом когось не вітається, все зводиться до вчителя:)))
"А чому саме "Ніч перед Різдвом" - спитаєте Ви? По-перше, Інна Василівна давно мріяла поставити саме цю виставу. А по-друге, стихія сприяла тому, що виставу "Ніч перед Різдвом" можна сміливо перейменувати у "Ніч перед 8 березня". Адже снігу навалило!!! 

Тому не буду довго поширюватися, читайте сценарій. Сценарій вистави я не викладаю, тому що його можна знайти на інших ресурсах. А от вступ до нього - будь ласка. 

Ах, ще одне! Звичайно, ми вітаємо наших вчителів, тому презентація з фотографіями наших вчителів залишиться у мене, а Ви будете робити слайд-шоу з фото власних педагогинь. А от відео-вітання для всіх жінок-вчителів буде під сценарієм свята 8 березня "Ніч перед 8 березня". 

Все - читайте!

Вмикається слайд-шоу з фотографіями вчителів і під романтичну музику ведучі (можна взяти окремих читців) декламують напам'ять вірші:

МОЯ УЧИТЕЛЬКО
Так схожа на матусю учителька моя,
Така ж привітна і така ласкава,
Я жити в неї вчуся, горнусь до неї я,
Вона країни знань зоря яскрава!
І світить нам, і гріє, і розуму навча,
Ми всі її любов'ю обігріті,
І хлопчик неслухняний, і лагідне дівча —
Бо ми для неї найдорожчі в світі.
Моя учителько, спасибі, що ти є,
Життя шкільне з тобою сонячним стає, 
У юнім серці ти, як зірка золота, 
Моя учителько, любов моя свята.
Панує в класі тиша, коли говориш ти,
Бо, як струмочок, ллється твоя мова,
І хочеться летіти в незвідані світи,
Де нас чекає доля барвінкова,
Спасибі тобі, рідна, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння,
Посіяне тобою любов'ю проросте,
Бо сходи ті із доброго насіння.
Н. Багмут

Історія жінки

Так, жiнка в свiт приходить для любовi!

Любити маму – поки ще мала,

Любити ляльку – трохи пiдросла,

А коли вперше вийшла за порiг,

Любити сонце i м'який морiг,

Дiм батькiвський i квiти чорнобровi,

Бо жінка в свiт приходить для любовi.

Вона росте – росте її любов,

Ростуть її бажання i надїї.

І от приходять роки молодiї,

І по землi вона не йде – несеться,

Тривожно прислухаючись до серця,

Що в гулi мiст чи шелестi дiбров

Пiдкаже їй: – Оце твоя любов!

Це та любов, що перша i остання!

Такої ще на свiтi не було!

Її дiткнутися не смiє зло!

Вона яркiш, нiж сотня сонць сiя!

Вона – твоя ! Вона лише твоя!

Тобi її на сотню рокiв стане!

Це та любов, що перша i остання.

І відшумить весільний водограй,

Та як же знову свiту не радiти,

Коли народжуються в тебе дiти!

І ночi всi недоспанi дарма,

Коли воно лепече вперше: – Ма...

І ти – свята. І в серцi в тебе рай,

Хоч здаленiв весiльний водограй.

І от пливуть лiта, лiта, лiта...

Годуєш всiх, сама, бува , голодна,

Часами все те винести не годна,

Та будеш захищати як в бою,

Оту домашню каторгу свою.

Хоч сум торкає очi i уста,

І хоч пливуть лiта, лiта, лiта....

Але якби усе почати знов?

Адже обiд щоденний – це любов!

Сорочка, чисто випрана, – любов!

І ночi, що не спала ти – любов!

І пiсня, що спiвала ти, – любов!

І квiти, що посiяла, – любов!

І очi правнукiв яснi – любов!

І Україна вся – одна любов!

Було б все так, якби почати знов.

Жiноча доля в свiтi – це любов.

(авторку не запам*ятала)

Знов нижу я рядки літерУ тривозі осінньої ночі.Я – хвиля.А ти – буйний вітер,Що несе мене, куди схоче.Я – береза.А ти мої вітиЗаплітаєш, неначе коси.Я – троянда,А ти з мого цвітуСпиваєш медові роси.Я – човник.Мої вітрилаТи наповнюєш подихом дужим.Я – чайка.А ти мої крилаТак поламав байдуже.А можливо, я – легка сніжинка,Що під ноги ляга перехожим.А можливо, я – просто жінка,Що тебе забути не може.

(авторку тех, на жаль не записала)

Виходять ведучі

Ведучий:                          Сипнула зима наостанку

Сніжинки свої крижані...

Раніше приходять світанки,

Зробилися довшими дні.

А сонечко дужче пригріло,—

Сніжинки розтанули вмить.

...Надворі уже потепліло.

І зимонька стала тужить:

Прийшла їй пора нас лишати —

Іде вона в інші краї...

Тож будемо вéсну стрічати,—

Чекати у гості її!

Ведуча:              Скоріш, люба вéсно, до нас прибувай,

Щоб знову озвавсь соловейками гай,

Щоб знов зеленіли веселі лани,

Від сонечка сил набирались вони.

Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

А ми — всі дівчата — були у вінках!

Ведучий:             Нехай вам сонце світить яскраво-яскраво,

Нехай щебечуть птахи за вікном,

Щоб не тільки день 8 Березня –

Кóжен день вважався вашим днем...

Ведуча:                       Жінко!

                                     Будь собою розквітаючи весною,

Смійся травневими зливами,

Пробіжися калюжами вразливими

Засумуй над скреслою кригою,

Розвій тривогу з відлигою

Поцілуй вітерець розхристаний

Помандруй до далеких пристаней

В серце чиєсь увірвись блискавицею

Віддяч за кохання росу сторицею

Погляд коханий забери зі собою

Наповнюй цю землю красою!

Ведучий: Доброго дня вам, шановні винуватиці цього березневого свята! Вітаємо вас весняними посмішками, сонячними поглядами і іскристими жартами!

Ведуча: Скажи ___________, а як зазвичай вітають жінок 8-го березня?

Ведучий:  Хто як, але зазвичай – квітами.

Ведуча: А де можна знайти квіти навесні?

Ведучий: Ну… У магазинах, на ринках, в теплицях, оранжереях, на клумбах.

Ведуча: А ти знаєш, що жінок порівнюють із квітами?

Ведучий: Так, знаю. І на мій  погляд – це найвлучніше порівняння!

Ведуча: Але якщо квіти вирощують в оранжереях, то де зазвичай можна зустріти найбільшу концентрацію жінок на квадратний метр?

Ведучий: Як – де? Найвідоміша квітково-жіноча оранжерея – це звичайно ж школа.

Ведуча: Ти маєш рацію. Адже саме у школі працює найбільше жінок. Найкрасивіших, найніжніших, найчарівніших. (зітхає) Але їх робота така нелегка! Всіх зачаруй, всім посміхнись, всіх заспокой, все приготуй, всіх навчи, бійку розніми, суперечки розріши, на колінця подуй, синці поцілуй!..

Ведучий: А реформи!

Ведуча: О! ще й реформа! Коротше, безвихідь повна. Жінкам терміново потрібні такі чоловіки, які будуть в змозі оплачувати це їхнє безневинне хоббі!

Ведучий: То давай сьогодні подаруємо  усім нашим прекрасним жінкам чудовий настрій і трохи розважимо їх!

Ведуча: Давай. Отже – дивимося про суворі і нелегкі будні наших жінок, яких лихий попутав стати вчителями!

ВІДЕО (внизу, під цим сценарієм)

Ведуча:                            Весна барвистим рушником

Протерла зимове віконце,

І знов пташиний лине спів,

І яскравіше світить сонце.

Ведучий:                             І молодіють знов жінки,

Як проліски, на жовтолисті,

А усмішки, немов квітки,

Цвітуть грайливо на обличчях.

Ведуча:                     В цей день, а також в день майбутній,

Нехай ці квіти не зів’януть,

А незабудкою, коханням,

Провісником щасливим стануть!

Ведучий:                         Неначе сніг, хай сум розтане,

Добром і ласкою зігрітий,

І біла смуга в долі стане –

На все життя, у цілім світі!

Ведуча: __________, ти помітив, як сліпуче сяє весняне сонце? 

Ведучий: Спробуй тут не помітити! Так і виблискує на снігу! Хотіли показати нашим жінкам весняну виставу, але стихія "воспрєпятствовала" тому. І саме з цієї причини наші театрали покажуть вам ремікс на відому всім казково-фантастичну повість Миколи Гоголя. А назвали ми її "Ніч перед 8 березня". Тож дивимося. 

ДАЛІ ЙШОВ ВИСТУП ТЕАТРАЛЬНОГО ГУРТКА

Вистава "День перед 8 березня"